Написано через місяць після початку повномасштабного вторгнення, але актуально й зараз для тих, хто проходить переживання стресу, що стався нещодавно.
Зараз багато людей почуваються втомленими, знесиленими, виснаженими. Водночас відчувають важкий емоційний фон: безсилля, сум, відчай, провина, безпорадність. Якщо це стосується вас, ви маєте знати: це цілком нормальна фаза переживання стресу. Це минеться.
Важливо під час проходження цієї фази пам’ятати: ваші почуття не дорівнюють реальності. Тобто, якщо ви переживаєте відчай, це не значить, що ситуація вкрай погіршилась. Якщо провину – це не значить, що ви винні. Якщо накотило безсилля – це не значить, що ви й справді безпорадні.
Нижче поясню, чому саме ці почуття відповідають, чому вони є нормальними та адекватними. Так, у кожного з нас є об’єктивні індивідуальні приводи почувати те, що ми почуваємо, але частина накалу – це вплив фази спаду.
Почуття потрібно переживати, давати їм місце – тобто, плакати, звертатись по допомогу, але критичною частиною себе пам’ятати: почуття не завжди дорівнюють реальності. Це скоро минеться, і повернуться сили та реалістичний погляд на речі.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ? ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ.
В перші дні гострого стресу багато з нас могли відчувати гіперзбудження, величезну тривогу або надзвичайний оптимізм, або дуже сильну лють. Могли бути неймовірно дієздатними. Не спати по декілька діб. Не відчувати голоду та спраги. Зробити безліч всього і здивуватись об’єму зробленого.
Це було не задарма. Це психіка взяла кредит у наступних декількох днів. Вона так робить несвідомо, бо сподівається, що біда минеться швидко, що це – забіг на коротку дистанцію і потрібно викласти всі сили та ресурси, аби швидше впоратись. Але цей кредит не є безрозмірним, бо психіка не дасть більше, ніж можливо без загрози для вашого фізичного та психічного збереження.
Тож для багатьох людей настав час сплатити по кредиту – побути виснаженим, втомленим, апатичним, безсилим. Ще раз – це нормально. А зважуючи на те, що біда не минулася за декілька днів, психіка, яка несвідомо на це сподівалась, переживає весь цей важкий емоційний коктейль, що я згадала спочатку. Це також цілком нормально і водночас аж ніяк не значить, що ситуація відповідає цьому фонові.
ЩО ЗРОБИТИ, АБИ ЦЕЙ СТАН ШВИДШЕ МИНУВ?
Як нам підказує логіка – швидше віддати власній психіці кредит. Тобто допомогти собі відновитися. Це може здаватись нелогічним: як так, я хочу бути корисним, робити важливі речі, відчуваю, що мушу робити ще більше – і я маю загальмувати???!!
Саме так. Якщо ви цього не зробите, стан буде погіршуватись і ви «випадете» вимушено, на довший строк. Ви дійсно маєте загальмувати та віддати кредит психіці.
- Спати так багато, як тільки можете. Якщо не можете заснути з психологічних причин, здобудьте та прийміть снодійне. Якщо не можете спати з об’єктивних причин – зробіть все, що можете, аби знайти можливість поспати. Я не знаю вашу ситуацію, тому не можу порадити, що саме, вам видніше. Але організуйте собі сон.
- Їсти. Якщо ви припинили відчувати голод внаслідок стресу – ймовірно, що змога їсти прийде після того, як ви зможете поспати. Але в будь-якому разі це вже той час, коли вкрай потрібно налагоджувати харчування.
- Активізуйте все, що для вас є ресурсом і зараз є в доступі. Творчість, молитва, розмови з друзями, дзвінок психологу, фізичні вправи, турбота про стан свого тіла (навіть зачіски та нігтів). Якщо відчуваєте, що будь-що надасть вам сил – зробіть це. Ваше завдання – дати собі ресурс та повернутись до нормального стану.
- Не вживайте алкоголь та наркотики. Стане гірше.
- Почуття потрібно розміщувати назовні. Але намагайтесь не навантажувати ними людей, які не давали на це згоди. Краще задзвоніть психологу. Нормально – плакати, шукати п’ятий кут на стелі, писати сумні вірші, матюгати ворога або кидати в нього консервацією, якщо не маєте зброї. Не дуже добре – робити все це без згоди з близькими або далекими людьми, які не є ворогами. З незнайомцями – також. Ми всі в одному човні, не треба його розхитувати. Всі проходимо через переживання стресу. Розряджайте почуття екологічно.
- Дайте собі дозвіл не бути сильними та корисними деякий час. Так ви швидше відновитесь і зможете дійсно, по-справжньому стати в стрій і бути в ньому довго.
- Дайте близьким можливість відновлюватись, не треба їх підбадьорювати, змушувати щось робити, винити й соромити за їх стан. Якщо можете допомогти – потурбуйтесь про них. Приготуйте поїсти, наприклад. Не маєте такої змоги – потурбуйтесь про власне відновлення і залиште їх в спокої. Вони відновляться.
ЩО БУДЕ ДАЛІ?
Пройде доба чи тиждень, чи може й більше, якщо ви встигли сильно виснажитись. Ваш кредит психіці буде повернуто. Психіка встигне також впоратись з розчаруванням від того, що так швидко, як вона сподівалась, біда не минулась. Ви відчуєте прилив сил. Це вже не буде нервове збудження, а буде такий стан, в якому можна перебувати довго, бути сильним та приймати конструктивні рішення.
Ви почнете значно краще почуватись фізично та психологічно.
Вас не спіткає ейфорія, але й гіперсумний, безсилий, важкий стан минеться. Ви вийдете на плато і почнете дивитись на речі тепер вже реалістично. Відтоді ваш емоційний стан буде залежати від реальних обставин, а не від гопака гормонів та нейромедіаторів.
Можливо (за умови фактичної наявності), ви побачите нові можливості, шляхи та ресурси, яких не могли помітити, поки були на фазі спаду.
Тож, резюмую. Ця фаза – абсолютно нормальна. Хтось її вже минув, більшість перебуває в ній зараз, хтось ще буде. Не заважайте, а допомагайте собі відновитись та повернути реалістичність, бадьорість та силу. Так переможемо!
