Мої клієнти часто говорять про себе «я – лінивий», «мені лінь робити це», «як мені позбутися ліні?». Маю для вас гарну новину – насправді ви намагаєтесь позбутися того, чого й так немає. Річ зовсім в іншому…
«Лінивий» – це стигма, тобто – тавро, таке слово, яким людей намагаються таврувати, щоб вони зробили те, що потрібно таврувальнику. Це – маніпуляція. Це – такий кийок, яким нас довбає по голові хтось, а то й ми – самі себе, щоб підганяти та змушувати себе робити те, чого не ми хочемо. Протягом численних років дітям з найменшого віку навіювали, що є така «лінь-матінка», яка може «заїсти». Прислів’я и приказки переконують нас: «лінивому жити весело, та їсти нічого», «ледачому животові і пиріг вадить». У казках є «ліниві» персонажі, котрим наприкінці завжди приходиться непереливки– вони несуть покарання за лінь.
Річ у тому, що з часів первіснообщинного укладу і до останніх небагатьох десятиліть – до початку епохи науково-техничного прогресу, – щоб родина вижила, майже кожна година кожного учасника родини мала бути присвячена праці. І казки, пісні, бувальщини виконували соціальне замовлення – пояснювали, що є така собі “лінь” і що вона – це дуже соромно. Обставини, правду кажучи, змінилися нещодавно, в межах історії – практично вчора.
За совєтських часів існувало таке слово – «тунеядець». Так називали людей, що з будь-якої причини не були офіційно працевлаштовані. Совєтам в умовах планової економіки були потрібні кожні робочі руки на робочих місцях, створених державою і підконтрольних їй – и держава маніпулювала. Стверджувала, що, коли людина не працевлаштована офіційно, значить, це – лінивий тунеядець, і це огидно. Цю стигму забули досить швидко, на щастя.
Але загалом не дивно, що ми дотепер віримо: якщо нам чогось не хочеться робити, то це– тому, що ми – «ліниві» чи «лінуємося». Наші батьки увібрали це визначення від їхніх батьків в процесі виховання і передали його нам. Коли ми відчуваємо “лінь”, ми сваримо себе.
Ліні від цього чомусь не меншає, але тепер ми переживаємо себе не просто “лінивими”, але ще й якимось поганими.
А як же воно все влаштовано насправді?
анорпглнглнлш
гнлнглглш8гщ87
гнлн8щ78щ
Що насправді відбувається, коли ми відчуваємо лінь?
А насправді за тим, що ми звемо «лінню», заховані почуття, бажання та обставини, які ми не встигаємо усвідомити, бо надто швидко з жахом і провиною позначаємо як: «я лінуюсь». На сьогодні я знаю 8 різних причин, що викликають в нас ось цю відразу до тієї чи іншої активності. І зараз я вам їх розповім.
Більшість їх була мною помічена, усвідомлена та сформульована на моїх майстер-класах, коли ми досліджували «лінь» учасників. На день першого майстер-класу відомих мені причин було п’ять. Решту мені підказали учасники майстер-класів. Я маю припущення, що це – ще не все. Отож:
Лінь може значити, що:
- Мені в принципі не цікаво те, що я роблю чи маю зробити.
- Коли я це роблю, я живу не власне життя, а те, яке вважають за правильне мої батьки, вчителя, родина, інші важливі для мене люди. Я підмінив власні бажання й активність їх бажаннями. Справжньої енергії це не дає. А своїх власних потреб я не усвідомлюю.
- Просто зараз мене турбує (тривожить, злить, лякає) щось інше. Вся енергія іде на то, щоб не усвідомлювати це, а примушувати себе займатись іншою справою.
- Мені зазвичай цікава справа, яку я роблю чи маю зробити, але просто зараз я хочу займатися чимось іншим.
- Я втомився, ресурс закінчився. Мені фізично необхідно відпочити.
- Я перебуваю в стані депресії і в принципі нічого не можу і не хочу.
- Якщо я зроблю те, що лінуюсь робити – прийдуть неусвідомлені поки що наслідки, які мене не влаштовують. У підсвідомості я це вже відчуваю.
- Я боюсь, що в мене не вийде. Аби не зустрічатися з цим наприкінці справи, я лінуюсь її починати.
Практична рекомендація
Коли ви відчуєте, що вам «лінь» щось робити, не варто себе сварити чи соромити і намагатися всупереч «ліні» підвестися та йти працювати. Буде краще, якщо ви відкладете ненадовго цю справу – можливо, справді потрібну, необхідну та корисну. І пошукаєте в собі справжню причину того, чому вам зараз не хочеться цим займатися.
Існує ймовірність, що через деякий час ви підведетесь та зробите те, чого не хотіли робити з задоволенням та енергією. Також є ймовірність, що ви взагалі відмовитесь від ідеї цим займатися, бо зрозумієте, що вам це не потрібно чи навіть зашкодить.
Дайте собі відповіді на такі запитання:
- Чи хочу я взагалі щось робити в цю мить?
- Можливо, просто зараз я хочу робити щось інше?
- Що я зараз відчуваю емоційно? Включно з тим, що не стосується справи й ліні.
- Що хорошого станеться, якщо я цього взагалі не зроблю?
- Що поганого станеться, якщо я цього взагалі не зроблю?
- Навіщо, або чому, заради чого це треба зробити?
- Що я отримаю, якщо зроблю це?
- Що я втрачу, якщо зроблю це?
- Чиє це рішення, що цю справу треба зробити – моє чи якоїсь іншої людини?
Дуже важливо відповідати щиро, та обов’язково – на кожне запитання, не пропускати нічого. Ви нічого не втратите, якщо це зробите? Авжеж-авжеж! Як мінімум, час, що піде на виконання, ви точно втратите. Ви нічого не отримаєте, якщо зробите це? Добре, але тоді постає інше питання – а навіщо вам взагалі робити те, що не принесе вам ніякої користі? Чи щось ви все ж таки отримаєте? Схвалення, визнання іншої людини? Чи ваша мотивація полягає тільки в тому що, якщо ви цього не зробите, ви щось втратите? Наприклад, добрі стосунки? Словом, на кожне питання треба знайти відповідь.
Тепер, коли ви більше дізналися про ваші потреби та почуття, спробуйте повестися з собою дбайливіше. Якщо вам потрібно відпочити – може, варто так і зробити? Якщо через виконання вами якоїсь справи можуть виникнути неприємні для вас наслідки – чи точно вам треба її виконувати? А якщо все ж таки треба – як ви можете підстрахуватися від неприємних побічних явищ?
Якщо ви робите те, що вам самому не цікаво и не потрібно, то – заради чого? Наприклад, вам може бути ніяк не цікава ваша робота, але за те, що ви її виконуєте, вам сплачують гроші. Чи достатньо цієї мотивації, щоб визнати: певну частину мого часу я буду займатися ось цією нецікавою справою, і я сам так обрав, я розумію, для чого я це роблю. Чи все ж таки щось у житті треба змінити, заробляти чимось іншим? В будь-якому разі, право обирати належить вам.
Можна просто щиро усвідомити і визнати, чого ви хочете, а чого не хочете. Як склалося, що ви не бажаєте займатися чимось, чи потрібно це вам взагалі, чи можна просто відмовитись від цієї справи. И якщо вам це потрібно, то як сильно? Що такого важливого ви отримаєте, якщо здійсните це зусилля? Можливо, згадка про це дійсно важливе надихне вас на дії. І, в будь-якому разі, можна перестати себе сварити за те, чого насправді немає– за «лінь».
А якщо у вас не вийде розібратися з «лінню» самотужки – приходьте, будемо розбиратися разом.
Записатися на консультацію психолога онлайн
Цитувати цей текст, повністю або частково, можна за умови надання активного посилання на джерело.
