Насправді, “хто винен?” – одне з найпоширеніших питань, якими переймаються люди, щойно починаються проблеми в стосунках. Наприклад, в терапії йдеться про складні стосунки – і як тільки починається ця тема, як воно одразу ж випливає на поверхню!
-Як мені зробити, щоб дружина… Ось, тут навіть і питання вже немає. Тут винну вже знайшли. Завдання психотерапевта – щось зробити з відсутньою людиною. В який містичний спосіб – невідомо.
– Що я не так роблю?… Тут винного теж вже призначили. Самого чи саму себе. Ця позиція – не перспективніша за першу. Тому що, “винним”, “не таким” бути не треба. З такої позиції вирішувати проблеми в стосунках і змінювати їх на краще не виходить. Виходить тільки хапати уявну палицю і гатити себе чимдужче. На творчі зміни ситуації у людини, що сама себе побила вже не лишається. Всі сили йдуть на самозвинувачення та самопобиття.
– Це зі мною чи з ним щось не те? У кому проблема? Ок, тут хоча б вчувається запитання та бажання досліджувати ситуацію. Але, тим не менш, зберігається уявлення, що є, що має бути хтось призначеним винним. Психотерапевтові пропонується роль арбітра, котрий зараз всіх розсудить і винного призначить. Залишається тільки запитати, от звідки такий вотум довіри до сторонньої, по суті, людини?
Здебільшого виявляється, що кожен крутить свою частину карусельки. Уявіть собі таке колесо. Один прокрутив його наполовину, другий – перехопив і прокрутив свою половину. І знову перший перехопив. Так спрацьовано діють – замилуватись можна! Цю б енергію – та в конструктивне русло! Цю злагодженість дій – спрямувати б на побудову щасливих взаємин! Адже є, є такий ресурс, ось же він, прямо зараз демонструється! Дуже потужно, дуже спільно.
Часто люди сміються, коли усвідомлюють, як добре вони спрацювались в цих місцях і як розуміють одне одного з напівслова. І часто – не іронічно і не саркастично. Радісно. Тому що справді бачать: є в них можливість розуміти одне одного. Є можливість співробітництва. Але поки що це відбувається в неконструктивному напрямку і загальні зусилля спрямовані на руйнування, а не не зцілення.
Зате як успішно!
Коли пара вчиться це бачити і бере на спробу одну-дві конструктивні цілі і досягає їх разом, то в пари з’являється шанс на побудову конструктивних відносин.
Хто винен? Та немає винних. Є не те щоб усвідомлені цілі і не надто успішні методи. З побічними ефектами. Є не дуже зрозумілі механізми взаємодій. Кожен крутить свою частину колеса. Якщо усвідомити, якого і навіщо і домовитись про способи – стосунки можуть стати конструктивними. Часто навчатися цього зручніше в роботі з психологом.
Записатись на консультацію до психолога.
Цитувати цей матеріал, частково або повністю, можна за умови наведення активного посилання на джерело.